СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОЇ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ
(Аналітична записка для учасників наради з означених питань, 14.02.2024р., м. Київ)
Замість передмови.
Агресивна повномасштабна війна проти нашої країни, яку веде росія, має на меті, окрім прямого і неприкритого геноциду народу Україна, ще й руйнацію нашої Об′єднаної Енергетичної Системи (ОЕС), якої ми завжди пишалися і яка є дійсно великим здобутком нашої країни. І хоча ми впевнені, що ці жорстокі і цинічні по своїй суті ракетні удари не зможуть вивести з ладу саму енергосистему, все ж, на наш погляд, саме зараз на часі думати про її відновлення зі зміною конфігурації ОЕС в умовах прискореного розвитку відновлюваних джерел енергії, включаючи малу гідроенергетику, з переходом від суто централізованої до поступово децентралізованої, більш гнучкої та стійкої до конфліктів розподільчої генерації.
Саме ця ідея була у свій час покладена в основу Концепції державної програми розвитку малої гідроенергетики, що була розроблена Міжвідомчою робочою групою при
Всеукраїнській Асоціації «Укргідроенерго» (нині Громадська спілка «Асоціація «Гідроенергетика України). Тоді, вже в далекому тепер, історичному 2005р., ця Концепція, на превеликий жаль, загубилася у міністерських кабінетах і з усіх новітніх і прогресивних, на той час ідей, трохи пізніше, у 2008-2009р.р., були реалізовані на законодавчому рівні тільки ідеї спеціального «зеленого» тарифу та визначення розмірів граничної потужності та класифікації малих ГЕС.
Тому сьогодні, повертаючись до проблем регіонального розвитку малої генерації, ми хотіли би вчергове привернути увагу до необхідності розвитку малої гідроенергетики як основи гармонійного розвитку регіонів України, особливо західної її частині, враховуючи значний наявний гідроенергетичний потенціал малих річок у гірській місцевості.
Серед основних переваг сучасної малої гідроенергетики відзначаємо таке:
– виробництво електроенергії без використання викопного органічного палива;
– значний термін служби та висока надійність експлуатації;
– наявність реальних маневрових можливостей задля забезпечення надійного енергопостачання регіону розташування;
– відносно високий коефіцієнт готовності до роботи та корисної дії;
– можливість повної автоматизації процесу експлуатації;
– низькі амортизаційні витрати;
– мінімальний вплив на навколишнє середовище;
– мінімальний вплив на ландшафт та незначне відчуження земельних ділянок;
– можливість накопичення у водосховищах прісної води для постачання населенню і
підприємствам;
– додаткові можливості для зрошення сільськогосподарських угідь, ведення
рибного промислу;
– захист територій гірської місцевості від прямих руйнацій прилеглих територій під
час повеней та можливість участі у реалізації схем їхнього комплексного
протипаводкового захисту;
– рекреаційне освоєння території, що створює додаткові економічні ефекти від
комплексного водокористування, тощо.
На користь нашої концепції говорить і досвід провідних європейських країн, які вже майже повністю, на 85-95%, використали економічно-ефективний гідроенергетичний потенціал гірських річок і саме на базі малої гідроенергетики розбудували туристичну і рекреаційну інфраструктури, які дають вагомий внесок для розвитку економіки та соціальної сфери цих країн.
В якості ще одного, не менш вагомого, а може й найголовнішого аргументу, відзначимо, що використання відновлюваних джерел енергії є загальновизнаним способом життєво необхідної всім країнам світу декарбонізації енергетики та економіки. Тому необхідне повне використання економічно-ефективного гідроенергетичного потенціалу малих річок і водоймищ.
Сучасний стан розвитку малої гідроенергетики світу
Як у країнах що розвиваються, так і в країнах розвинених, різко зростає потреба у чистих і надійних джерелах енергії, у той час як геополітична і економічна нестабільність, пов’язана з ринком традиційних видів корисних копалин, висуває на перший план важливість енергетичної диверсифікації і незалежності.
На сьогодні мала гідроенергетика (МГЕ) ефективно використовується у 148 країнах світу. Її загальна встановлена потужність становить майже 80 ГВт. В цілому на сьогодні освоєно до 40% загального світового потенціалу МГЕ.
Загальна потужність діючих на сьогодні в світі малих ГЕС потужністю до 10 МВт становить приблизно 2% від загальної потужності електричних станцій, майже 8% від встановленої потужності електростанцій, які використовують відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) та до 7% від загально встановленої потужності ГЕС. Будучи одним з найбільш важливих джерел відновлюваної енергії в світі, МГЕ займає четверте місце в світі за рівнем розвитку після великої гідроенергетики, вітрової енергетики та сонячної енергетики.
При цьому ступінь розвитку сектору МГЕ залежить не тільки від природних умов конкретної країни, а також від рівня освоєння ВДЕ і розвиненості країни в цілому. Такі економічно розвинені регіони, як Північна Америка, Європа і Китай, змогли максимально скористатися наявними можливостями і перевагами цього класичного напрямку відновлюваної енергетики.
Так, в країнах Північної Америки економічно ефективний – потенціал МГЕ реалізований більш ніж на 86% (7,84 ГВт з 9 прогнозних ГВт), в Північній Європі – на 95% (3,64 ГВт з 3,84 прогнозних ГВт), Західній Європі – на 85% (5,8 ГВт з прогнозних 6,64 ГВт). Наприклад, в Іспанії МГЕ виробляють 2,8% від загального балансу електроенергії, в Швеції – 3%, в Швейцарії – 8,3%, в Австрії – 10%. При цьому (звертаємо особливу увагу на це!) щільність забудови МГЕ, особливо у гірській місцевості цих країн, не тільки не заважає покращенню екології довкілля, розвитку рекреативних та санітарно-курортних зон відпочинку і рибного господарства, а навпаки, сприяє вирішенню цілого ряду соціальних питань місцевих громад і економічному зростанню регіонів.
Серед найбільш яскравих прикладів використання потенціалу малих річок можна назвати Китай, де діє більше 80 тис. МГЕС. На гідроенергетику припадає 17% загального енергопостачання Китаю і 85% відновлюваної електроенергії країни. Приклади використання ефективних і екологічних технологій світових лідерів переконують розвивати цей перспективний напрямок також країни Східної Європи, Азії та Африки.
Стратегія розвитку світової енергетики на найближчі 50 років прогнозує, що вже у 2040 р. до 50% електроенергії буде вироблятись з відновлювальних джерел енергії, а наприкінці 21-го століття рівень очікування сягає вже 85%. Це дуже гарна перспектива й для розвитку малої гідроенергетики.
Вже сьогодні, згідно вимог Європейського Союзу частка відновлювальних джерел енергії у загальному національному виробництві електричної енергії країн, що прагнуть до вступу в це потужне співтовариство, повинна становити не менше 6%, а разом з великою гідроенергетикою, що теж відноситься до «зеленої» енергетики, ця частка повинна становити не менше 12%.
Сучасний стан розвитку малої гідроенергетики в Україні.
Як ми вже відмічали на початку цієї аналітичної записки, у вересні 2008р. на виконання «Плану заходів, стимулюючих розвиток малої гідроенергетики», розробленого у 2005р. Міжвідомчою групою, яка працювала при нашій Асоціації, що тоді ще мала назву Асоціація «Укргідроенерго», і затвердженого Кабінетом Міністрів України у вересні того ж року, було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу. Цим законом встановлювалося поняття «зеленого» тарифу, як спеціального тарифу, стимулюючого розвиток відновлювальної та альтернативної енергетики. Тобто, за три роки ідеї стимулювання розвитку малої гідроенергетики з допомогою, у тому числі й «зеленого» тарифу, були трансформовані в ідею стимулювання розвитку всієї відновлювальної та альтернативної енергетики тільки «зеленого» тарифу.
Цим же законом було встановлено поняття малої гідроелектростанції, як електричної станції, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт. Трохи пізніше, у 2012 році, цей закон було доповнено нової класифікацією, згідно якої малі ГЕС було поділено на такі категорії: мікро ГЕС – потужність яких не перевищує 100 кВт; міні ГЕС – потужність яких відповідає діапазону від 100 до 1000 кВт (1МВт) і малі ГЕС потужністю від 1000 кВт (1МВт) до 10000 кВт (10 МВт).
Практичне ж застосування «зеленого» тарифу почалося після того, як у квітні 2009р., НКРЕ за участі , в тому числі, і спеціалістів нашої Асоціації розробило ряд документів, що регулювали саме порядок його введення в дію. Так що, наразі. ми можемо підбити 15-річні підсумки застосування «зеленого» тарифу, як на прикладі розвитку малої гідроенергетики, так, для порівняння, і розвитку всієї відновлювальної і альтернативної енергетики.
Статистичні дані росту потужності за період з 2010 року до середини 2021року за видами відновлювальних та альтернативних джерел енергії наведені нижче (нажаль, воєнні роки майже не принесли нам нових надбань, а скоріше навпаки є втрати і доволі суттєві):
- вітрові електростанції – ріст з 86,2 МВт до 1433,0 МВт ;
- сонячні електростанції – ріст з 8,1 МВт до 5655,0 МВт;
- електростанції на біопаливі – ріст з 0,0 МВТ до 200,0 МВТ;
- малі гідроелектростанції – ріст з 84,8 МВт до 120,8 МВт (одночасно кількість МГЕС зросла з 79-ти до 184-х).
В цілому ж по Україні за статистичними даними на середину 2021р. має такі показники: частка ВДЕ – 7,3%, частка великої гідроенергетики – 5,1%, що разом становить 12,4% «зеленої» енергетики в загальному балансі виробництва електричної енергії і це великий прогрес для нас, адже ще 2017р. цей показник був на рівні 8% (1,2% частки ВДЕ + 6,8 % частки ГЕС і ГАЕС).
Дещо про сучасний технічний гідроенергетичний потенціал малих та середніх річок України.
2004 року, коли наша Асоціація вперше ініціювала проведення у Комітеті з питань ПЕК Верховної Ради України Круглого столу з питань розробки стратегії і стимулювання подальшого розвитку малої гідроенергетики, ми всі користувалися даними доцільно-економічного технічного потенціалу малих річок, який було досліджено ще у 1980-ті роки і величина якого була встановлена на рівні 3747 млн. кВт х годин електроенергії. Саме тому до «Енергетичної стратегії розвитку України на період до 2035р.» у редакції 2005р. увійшла мета досягнення потужності малих ГЕС на рівні 600 МВт.
Тільки 2015 року фахівці Інституту відновлювальної енергетики НАН України, провели кабінетне дослідження за допомогою супутникових даних і спеціальної програми, яку їм подарували науковці зі США, і встановили нові значення технічного потенціалу гідроенергетичних ресурсів малих річок України з урахуванням екологічних критеріїв на рівні 1270 млн. кВт х ∙годин електроенергії, що опосередковано відповідає потужності у 375 МВт, з яких на сьогодні, як ми вже знаємо, освоєно 120,8 МВт. Для малих і середніх річок Карпатського регіону України цей показник, згідно їхнього офіційного дослідження, становить 275 МВт, що дорівнює 76% від загальнодержавного потенціалу. На середину 2021 року, за даними опитування Обласних державних адміністрацій, останнє з яких ми проводили саме в той час, на енергетику країні у 6-ти областях Карпатського регіону працювало 73 МГЕС загальною потужністю 45 МВт, тобто рівень освоєння цього потенціалу сягає усього 16,4% від загального потенціалу регіону.
До речі, не піддаючи сумніву ретельність підрахунків «академіків», які використовували останні програмні досягнення своїх американських партнерів, що дозволяють фахівцям вираховувати потенціали річок і водоймищ не покидаючи кабінетів з допомогою супутників і комп′ютерної техніки, ми все ж віддаємо перевагу польовим дослідженням і треба відмітити, що перший сучасний досвід, який набули фахівці ПрАТ «Укргідропроєкт», які у 2018 – 2019р.р. саме у такий спосіб, на виконання Меморандуму про співпрацю між Львівською обласною державною адміністрацією та Асоціацією «Гідроенергетика України» і за сприяння та фінансування Світового банку, вивчали гідроенергетичний потенціал басейнів річок і водоймищ розташованих у Львівській області, показав вельми суттєву різницю у цих дослідженнях. Так, ними виявлено технічний потенціал малих річок і водоймищ тільки у Львівській області на рівні 137 МВт. Це говорить про те, що оцінка загальноукраїнського потенціалу малих річок у 600 МВт, який було внесено нами до 1-ї редакції «Енергетичної стратегії України на період до 2035р.», є більш вірогідним. Але, зрозуміло, більш точні показники сучасного гідротехнічного потенціалу малих річок України можна виміряти тільки у ході практичних польових досліджень, які необхідно провести в рамках загальнодержавної програми розвитку малої гідроенергетики в Україні.
Практичні можливості для подальшого розвитку малої гідроенергетики в Карпатському регіоні України та пропозиції Асоціації «Гідроенергетика України» щодо організації процесу на прикладі Львівської області.
За даними Асоціації «Гідроенергетика України», технічний потенціал гідроенергетичних ресурсів Львівської області є другим за величиною в Україні і складає близько 137 МВт або 525 млн кВт-год електроенергії на рік, якщо рахувати у середньостатистичному вимірі. В гірських районах – це, насамперед, гірські річки Карпат: Дністер, Стрий, Західний Буг.
На сьогодні на Львівщині працює 3 малих ГЕС: Явірська потужністю 450 кВт (Турківський район, с. Явора, р. Стрий); Новошицька потужністю 165 кВт (Дрогобицький район, с.Новошичі, р.Бистриця); Сокальська потужністю 150 кВт (1 черга) (Сокальский район, с. Ульвівок, р. Західний Буг). У підсумку маємо 765 кВт, або 2,93 млн кВт-год електроенергії у річному вимірі.
Львівська область є єдиною в Україні областю, у якій високопрофесійними спеціалістами ПрАТ «Укргідропроєкт» та нашої Асоціації, за фінансування Світового банку зроблено детальне польове дослідження гідроенергетичного потенціалу малих річок. Говоримо тут про це ще раз, саме тому, що знаючи потенційні можливості регіону, далі просто неможливо мовчки спостерігати за бездіяльністю органів влади, відповідальних за розвитиок регіону.
Задля справедливості, зазначимо що наразі у Львівській області на стадії проектування та будівництва находяться ще 3 нові МГЕС: у Сокальському районі на стадії будівництва, Дрогобицькому на стадії погодження проектної документації та підготовчих робіт, на гідровузлі Добротвірської ТЕС у стадії проектування. Але це все не рятує ситуацію, що склалася.
За нашими пропозиціями, задля ефективного використання наявного потенціалу, виходячи з діючого законодавства, проектування та реалізація проектів малих ГЕС повинні виконуватись на основі «Схем гідроенергетичного та водогосподарського використання малих річок з урахуванням екологічних критеріїв» (далі «Схема»). Такі «Схеми» слід розробити по всім регіонам України. Метою розробки «Схем» є вибір варіанту розміщення на річці МГЕС з водосховищами комплексного призначення з попередніми водогосподарськими, водноенергетичними. технічними і фінансовими показниками, виходячи з найбільш ефективного використання водних і гідроенергетичних ресурсів малих річок при дотриманні екологічних нормативів з мінімізацією негативних наслідків та забезпеченням безпеки навколишнього середовища, тощо про що вже велася мова вище за текстом цієї статті.
Такий підхід, запроваджений, наприклад, у Грузії, де спочатку розробляється попереднє техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) будівництва ГЕС за рахунок Фонду розвитку гідроенергетики, як окремої юридичної особи, яка залучає для цього різноманітні гранти і інвестиції, а далі проводяться відкриті міжнародні тендери між потенційними інвесторами, переможець яких вже має право реалізувати проект ГЕС, під наглядом і контролем того ж таки Фонду, дозволив ефективно і швидко розвивати гідроенергетику. За темпами розвитку цієї галузі Грузія сьогодні серед світових лідерів.
Без сумніву, впровадження такого підходу в умовах України буде сприяти ефективному використанню гідроенергетичного потенціалу малих річок.
Тож, повертаючись до проведених фахівцями «Укргідропроєкту» польових досліджень, зазначимо, що за їхніми результатами на основі подальшого аналізу умов розміщення та показників розглянутих МГЕС, попередньо з урахуванням екологічних критеріїв були виділені більш ефективні 31 МГЕС загальною потужністю 38 МВт, а з них виділені першочергові 11 МГЕС загальною потужністю близько 20,8 МВт, по яким, вже маючи реального інвестора, а саме в його пошуку ми вбачаємо головну задачу сьогодення, слід розробити більш детальні проектні напрацювання на рівні попереднього ТЕО (або ТЕО) з уточненням основних показників і технічних рішень, екологічних умов, вартісних та фінансових показників.
Все те, про що йде мова у цих розкладах можливостей подальшого розвитку малої гідроенергетики на Львівщині, не є новиною для керівництва області: всі пропозиції нашою Асоціацією зібрані у єдиний документ, який ще у 2019 році офіційно направлений до Львівської ОДА, як нашого партнера по Меморандуму про співробітництво, і за результатами роботи адміністрації і підтримки депутатського корпусу Львівської обласної ради увійшли до «Плану заходів з реалізації у 2021-2023р.р. «Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027р.р.».
Окрім цього гідроенергетичного потенціалу для розвитку малої гідрогенерації, Львівська область також має унікальну можливість будівництва невеликих за потужністю гідроакумулюючих електростанцій для регулювання ВДЕ, перша черга яких потужністю 534 МВт також увійшли до наших пропозицій.
Підсумовуючи, робимо висновки і надаємо додаткові рекомендації щодо подальшого розвитку малої гідроенергетики у Львівській області:
- Львівська область має належні природні ресурси та можливості для будівництва економічно-ефективних та екологічно доцільних малих ГЕС.
- Львівської обласна рада затвердила «План заходів з реалізації у 2021-2023р.р. «Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027р.р.», до якого увійшли й пропозиції Асоціації «Гідроенергетика України» з перспектив розвитку малої гідроенергетики.
- До кожного проекту малих ГЕС необхідний зважений підхід та фахове опрацювання із залученням незалежних експертів з екології, гідрології та економіки природокористування.
- Пріоритетним має бути будівництво малих ГЕС, які сприятимуть вирішенню протипаводкових проблем.
- Будівництво малих ГЕС в обов’язковому порядку повинно бути узгоджене і підтримано місцевими громадами і має враховувати їхні інтереси.
- Кожна із запланованих для будівництва малих ГЕС повинна пройти прискіпливий техніко-економічний аналіз та екологічну експертизу, з забезпеченням екологічних вимог до довкілля при будівництві та експлуатації.
- МГЕС, працююча на локальні електромережі в умовах розподільчої генерації за рахунок використання власних енергоресурсів підвищують надійність та енергетичну безпеку електропостачання громад в районі МГЕС.
- Будівництво МГЕС сприяє соціально-економічному розвитку громад за рахунок розвитку транспортної, рекреаційної, туристичної інфраструктури, покращення електропостачання, водопостачання, благоустрою, притоку інвестицій, створення робочих місць.
- Задля формування суспільної підтримки розвитку малої гідроенергетики, як різновиду «зеленої» енергетики, необхідно окремо розробити і реалізувати програму поширення інформації про її економічні та технічні вигоди.
- Необхідно створити стабільні і надійні умови для інвестицій у розвиток малої гідроенергетики, і якомога скоріше провести розрахунки з усіма інвесторами, які вже вклали свої кошти у розвиток малої гідроенергетики України. За нашими даними розрахунки за 2022р. досі ледь сягають 60%, а за 2023- 80%. Нажаль, така ситуація, та ще й з урахуванням війни і, відповідно, воєнного стану поки що відганяє інвесторів від наших кордонів.
- За необхідності вийти з пропозиціями створення і впровадження на державному рівні схем підтримки будівництва і експлуатації об′єктів малої гідроенергетики: диференціація преференцій до розміру або знаходження об’єктів, гарантований доступ до мереж, регулярний перегляд пільгових тарифів, гарантовані виплати для довгострокових активів тощо.
Карамушка Олександр Михайлович, віцепрезидент – виконавчий директор Громадської спілки «Асоціація «Гідроенергетика України»
